top of page

 

Раніше школа імені Т.Г.Шевченка (до Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р.) розташовувалася по вулиці 1-го Травня, поряд з поліклінікою. Ця школа була знищена німецькими загарбниками. А на території, яка знаходиться за річкою та за залізницею, було розміщено Заводянську семирічну школу. Вона знаходилась на розі вулиць Артема та Надії Волкової, і була побудована за ініціативою графа Колокольцова. Приміщення було велике, добре обладнане, красиве. Ця школа також потерпіла від нальотів німецьких літаків і не підлягала ремонту. Вчителі: Казенна Л.В., Костенко Ю.М., Колядко К.С., Єфременко дещо приховали від окупантів. Решту фашисти спалили. І школа, яка знаходиться на території так званої «Кисляківки», після війни стала називатися школою імені Шевченка. Директором школи був Бреславський. З 1946 по 1948 роки діти навчалися по хатах. У Рака було два класи, у Козлової Клавдії Петрівни, а потім там же у Козлової Ксенії Никифорівни,

два класи, ще два класи навчалися в Іваненків по вулиці Кооперативній, бібліотека та вчительська - були в приміщенні, де зараз побудована школа. Навчалися в дві зміни.
Потім почали відбудовувати Обозний завод. Школа на той час не мала свого власного приміщення. Заняття проводилися на другому поверсі цього заводу, де було 6 класних кімнат 
З 1951 року школа стала середньою та охоплювала навчанням біля 700 учнів. Працювало в ній 35 чоловік вчительського колективу. Після закінчення 7 класів на селі, до школи імені Шевченка вступали випускники сільських шкіл: Жовтневої, Гатищанської, Огірцевої. 
Дві класні кімнати були розташовані в будинку проти сучасного приміщення школи, ще 2 класні кімнати - в будинку, який був на місці сучасної будівлі. На другому поверсі стали працювати 5-7 класи (тоді була семирічка). Молодші учні ще навчалися по хатах. Коли повністю відбудували завод, то всі маленькі класи закрили, залишились тільки класи в школі (на місці сучасного приміщення), а в Козлової О.Н. продовжувала працювати бібліотека, проводилась гурткова робота і додаткові заняття. На Обозному заводі навчатися дітям було дуже важко. На першому поверсі працювали станки, преси, що заважало учням писати, слухати. 

В 1952 - 1953 р.р. при школі працював лікбез. Навчали в ньому Радченко К.П. та М'ягка Г.Х. В 1954-1955 навчальному році в школі працював слідуючий учительський колектив: Казенна Л.В. - директор школи, вчитель географії, Помазунов - завуч, 

Глущенко М.І. - учитель української мови та літератури (згодом завуч), Петровська С.М. - вчитель хімії, Петровський О.О. - вчитель російської мови і літератури, Новицька О.В. - вчитель німецької мови, історії,  Смоленський В.З. - вчитель англійської

 

 

мови,  М'ягка Г.Х. - вчитель історії, Кошура Г.Р. - вчитель математики, Радченко К.П. - вчитель математики, Зарубін О.В. - вчитель малювання, креслення, Топчій П.З. - вчитель військової справи, Булах В.Г. - вчитель математики, Бардіна Г.П. - вчитель української мови і літератури, Стрижакова Н.Ф. - вчитель ботаніки, зоології, Ткаченко Г.І. - вчитель української мови і літератури, Кириченко Л.І. - вчитель німецької мови, Кириченко О.І. - вчитель трудового навчання, Семенякова Н.В. - вчитель російської мови і літератури, М'ягка Н.О. - вчитель української мови, Колядко К.С. - вчитель початкових класів, Костенко Ю.М. - вчитель початкових класів, Самойленко А.П. - вчитель початкових класів, Тимченко Л.Я. - вчитель початкових класів, Павленко І.П. - вчитель української мови і літератури, Марадуда А.Т. - піонервожата, Опарій С.С. - вчитель музики, Свідерський П.С. - вчитель фізвиховання, Гончарова М.О. - вчитель історії, Жерновенко В.О. - вчитель російської мови і літератури, Макарова Л.Ф. - вчитель російської мови і літератури. Пізніше до школи прийшли: Люблінський Є.І. - вчитель фізики, Щебликін О.І. - вчитель математики, Лисак О.М. - вчитель математики, Рєзник П.О. - вчитель фізики, Сироватська В.М. - вчитель російської мови і літератури, Сомова Н.Д. - вчитель математики, Булах А.Г. - вчитель історії, Грабар О.О. - вчитель трудового навчання. 

З роками склад вчительського колективу мінявся. 

В 1960 році знесли стару школу і на її місці розпочалось будівництво сучасної школи. З великим ентузіазмом взялися за справу директор школи Казенна Л.В., директор Обозного заводу Титаренко Г.І., прораб Ларкін і завгосп школи Горбаньов М.Т. 

В 1962 році урочисто було відкрито нашу школу, яка займала одне з провідних місць у народній освіті району. Учні, які закінчували школу, успішно складали екзамени до вищих учбових закладів та технікумів, а надалі працювали в різних галузях народного господарства. 

Крім навчання, учні брали активну участь у громадському, культурному житті школи, міста і району. На той час учнівський та вчительський колективи займали перші місця в художніх олімпіадах, у яких відображали життя країни. Частина кожної олімпіади присвячувалася Тарасу Григоровичу Шевченку. У школі проводилися вечори, присвячені видатним датам з історії нашої країни, українським та російським поетам, письменникам. Навчання проводилося українською мовою. У закладі працювали партійна, комсомольська і піонерська організації. Прийом учнів у жовтенята, піонери, члени ВЛКСМ, проводився в урочистій обстановці. 

Велике значення надавалося вихованню молоді на прикладах бойових традицій старшого покоління. Часто проводилися зустрічі з передовиками виробництва, учасниками Великої Вітчизняної війни. Вели велику пошукову роботу, внаслідок якої було знайдено рідних воїнів, які загинули захищаючи нашу землю у роки війни. Рідні 

приїжджали на могили своїх чоловіків, синів, батьків. Учні школи надавали шефську допомогу вдовам, пристарілим, інвалідам. Біля братських могил завжди було доглянуто, росли квіти, лежали гірлянди. Посильну допомогу школа надавала колгоспам району. Учні прополювали кукурудзу, буряки, брали участь у збиранні врожаю. Цю роботу виконували навіть у морози, на початку зими. В кінці 60-х років 8 класи, у вересні місяці, виїжджали в колгоспи сіл району, де працювали протягом місяця. 

В 1961 році, внаслідок шкільної реформи, наша школа перестає існувати як середня і переходить на восьмирічне навчання. У цей час постає питання про будівництво шкільного приміщення. Школу вирішили будувати на місці будинку, який їй належав. Головою Ради народних депутатів був Уменко Дмитро Федорович, а першим секретарем райкому партії був Кокоша Олександр Павлович. Ці люди проводили велику роботу по будівництву в районі будинків для житла (Пролетарське поле) дитячих садків, шкільних приміщень. 

У цей час починається будівництво і нашої школи, яку до пома гали будувати і учні. Брали участь в ритті траншей засипали піском і щебенем фундамент під школу, підносили майстрам будівельний матеріал. Школа будувалася робітниками Обозного заводу за рахунок місцевого бюджету. Новий 1962 - 1963 навчальний рік учні школи почали в новому приміщенні, яке було набагато зручнішим за ті будівлі в яких колись навчались. Не треба було рубати дрова , носити вугілля, топити печі, які були в кожному класі окремо. На відкритті школи були присутні керівники міста, району, Обозного заводу. 

Першими зайшли в нове приміщення діти, які прийшли до першого класу.В ті роки школи імені Т.Г.Шевченка була нагороджена медаллю Т.Г.Шевченка. Але щоб успішно навчатися, ще треба було багато зробити по оснащенню школи меблями, наочними посібниками, спортінвентарем. Наприклад , на тому місці, де зараз спортивний майданчик, була велика калюжа. І ось за короткий час зусиллями учнів ця калюжа була засипана і було побудовано спортивний майданчик: спочатку з дерев'яними конструкціями, а в 1977 році було побудовано майданчик для волейболу, для ручного м'яча, для баскетболу, рукохід, бруси паралельні і різновисокі. Всі конструкції були металеві. Згодом їх кількість значно зросла. Це говорить про те. яка увага на той час приділялася фізичному вихованню учнів.  

В 60 - ті роки велика увага приділялася вирощуванню кукурудзи. За школою закріпили ділянку в 70 га. Ця площа була розбита на окремі ділянки, які були закріплені за кожним класом. Біля ділянки знаходилася табличка з надписом, якому класу вона належить. Наприклад: Ділянка 6 класу - 6 га. Бригадир - Голоденко В. Між класами проходили соціалістичні змагання на кращий догляд за кукурудзою і на повне збирання врожаю. Учні школи брали активну участь в збиранні металевого брухту, макулатури. 

В цей час значна увага приділялася вивченню історії рідного краю. Проводилися походи і екскурсії по місцях бойової і трудової слави, екскурсії до міста Харкова, Києва, Москви, Ленінграда і до інших міст. 

В 1963 - 1964 навчальному році будується другий корпус школи, розрахований на дві класні кімнати, майстерню і буфет. Вагома робота була виконана учнями школи. Ставилося питання про будівництво спортивного залу, але і на сьогодні це питання в школі не розв'язане. Велика увага приділяється трудовому вихованню. Крім уроків трудового навчання майстерні (дві години на тиждень),учні виконували посильну роботу в цехах обозного заводу. Це давало можливість набувати трудові навики, а також спілкуватися з робітниками заводу. Часто в одному і тому ж цеху працювали батьки і їх діти. Після закінчення навчального року учні два-три тижні працювали на Обозному заводі, на ланах колгоспу. 

Діти брали участь у святкових демонстраціях, які проводилися 1 - го травня і 7 - го листопада. Колона школи була святково оформлена прапорами, гаслами, транспарантами, портретами керівників уряду, квітами. Школа імені Т.Г.Шевченка завжди оформляла колону якнайкраще, а тому громадяни міста зустрічали її оплесками. За традицією, в школі проводилися свята Першого і Останнього дзвоника, Нового року. 

До дня народження Збройних сил у школі проходили конкурси строю і пісні. Кожен клас мав символічну назву: « Юні прикордонники», « Юні моряки», « Танкісти» та інше. Про це говорила їхня форма і їхня пісня. До 23 лютого проводилося урочисте вшанування пам'яті загиблих воїнів біля монументів Пам'яті. 

В школі завжди проводилася військово - спортивна гра «Зірниця» ( в сосновому лісі). Цій грі передувала велика підготовка. Учні із задоволенням брали в ній участь. А 9 травня команда була учасницею районної військово - спортивної гри « Зірниця», на якій учні відзначалися стройовою виправкою, стройовим кроком, піснею, влучною стрільбою. Діти часто займали призові місця. 

День Перемоги - 9 травня в місті святкувався особливо. До цього дня в школі тривала велика підготовка. В кожному класі проводилися зустрічі з учасниками Великої Вітчизняної війни, учні виготовляли їм подарунки, слухали їхні спогади. Дівчата готувалися до виступу на стадіоні з фізкультурними вправами які супроводжувалися оркестром. Громадяни міста завжди чекали цих виступів і щиро вітали учасників бурхливими оплесками. 

Участю у цьому заході було охоплено до 600 дівчаток з усіх шкіл міста. Взагалі, День Перемоги, це було велике свято всього колишнього Радянського Союзу, свято кожної сім'ї, кожного громадянина, тому що у війні 1941 - 1945 рр. кожна сім'я втратила когось із своїх родичів. А ще тому, що Перемога Червоної Армії у війні принесла визволення від фашизму народам не тільки Радянського Союзу, а і народам всієї Європи. Учні школи виступали з концертними програмами для ветеранів Великої Вітчизняної війни в міському Будинку культури. 

Особливо увага в школі приділялася фізичному вихованню. З 1954 року по 1986 рік вчителем фізичного виховання в школі ім.. Т.Г.Шевченка був Свідерський Павло Семенович. 

Не дивлячись на те, що протягом тривалого періоду, школа не мала не тільки спортивного залу, а навіть свого двору, де можна було розмістити спортивний майданчик, учні не відставали в фізичному розвитку від учнів інших шкіл району. Діти не лише займали призові місця, а входили до складу збірних команд району і виступали на обласних спартакіада. 

В 1954 році у школі було біля 25 пар лиж ( це були лижі масового користування, про пластикові лижі не було і мови), десь біля 10 металевих макетів ручних «гранат», 2 -3 волейбольних м'ячі, 1 футбольний і 1 баскетбольний, декілька скакалок. Ось такою спортивною базою школа повинна була виставляти на районну спартакіаду 2 команди: це учні 7 класів і команда учнів 8 — 10 класів.

Учні 7 класів змагалися з легкої атлетики, лижної підготовки , волейболу, футболу, кросу. Учні 8-10 класів - з легкої атлетики, лижної підготовки, велосипеду, волейболу, баскетболу, футболу, кросової підготовки. Протягом навчального року учні випускних класів повинні були виконати нормативи комплексу ГПО. Якщо взяти програму змагань з легкої атлетики, то вона була складною. Це біг 100, 200, 400,800, 1500 метрів, естафета 4 на 100 метрів, біг з бар'єрами, стрибки у довжину і висоту, метання диска, штовхання ядра, а в 7 класах - біг 60, 200, 400 метрів, стрибки , метання « гранати», естафети 4 на 60 метрів. Двічі на рік проводився крос: весною і восени. Окремий вид спорту - стрільба. Уроки фізкультури більшу частину року проводилися на свіжому повітрі. 

Основним місцем занять з легкої атлетики, волейболу і футболу - був шкільний «стадіон» - це вигін на вулиці Н.Волкової. На цьому вигоні було споруджено футбольні ворота, волейбольний майданчик, стрибкові ями та бігові доріжки. Згодом волейбольний майданчик і стрибкові ями перенесли в шкільний « парк», де був також і тир для стрільби з малокаліберних гвинтівок. 

На шкільному стадіоні проходили змагання не тільки на першість школи, а і на першість міста. На той час успішно виступала наша футбольна команда 6-7 класів. До неї входили такі гравці : Янушиць, Чигринов Ю., Гороховатський В., Голов'ятинський Б., Харківський Ю., Глущенко Є., Глущенко І., Лупонос В., Сивозалізов, Баранник, Голобородько, Ягоборцев та інші. Вони були першими володарями кубку міста. Успішно виступали наші лижники і кросмени. Це такі як : Турчин Л., Самійленко А., Вус В., Долинський В. Білецький В., Стрілець. Пізніше, коли школа стала 8-ми річною, цю естафету перейняли : Хлистун О, Зозуля Н., Стрілець Є.,Ярковий О., Новиков О., Косенко Л.,Власенко Н., Щербак, Ткаченко, Петрухно, які завойовували призові місця і приносили перемогу шкільним командам. Слід відмітити і легкоатлетів, таких як : Рак Л.,Бакбай О., Редко О., Чепіженко М., Пілевич К., Бекар юк, Голов'ятинський, Хоменко Д., Бородай Г., Дудка О., Баранник М., Гусакова М., Оповита Г., Чигринова, Коновалов В., Крутько, Довгополов О., Довгополов Ю., Гончаров К., Грабар О., Грабар Ю., Батура Ю., Кучма О., КухаренкоГ., Стрілець М., Копкало Р., Білецький В., Багаліка С, Голов'ятинський , Лупонос С, Самійленко , Парасочка О, Дудка О., Кузов Ю., Гордіященко . Пізніше це : Бондаренко Л., Шанюк Н., у них естафету підхопили Чуприна С, Українець Л., Радченко Н., Тупікіна, Українець Н, і багато інших. Взимку основним заняттям була лижна підготовка; уроки проходили біля посадки, що вздовж залізниці, а згодом на луках. При поганій погоді - в коридорах і класах школи. Коли навчалися на Обозному заводі - був виділений клас. З 1962 року ,в теперішньому приміщенні, при поганій погоді навчання проходили в коридорі : вивчалися вправи на брусах, опорні стрибки через « козла» , вправи з акробатики, елементи боротьби, вправи з рівноваги, рухливі ігри. 

В 1962 - 1963 навчальному році було уже підсипано і вирівняно майданчик проти школи. Тут і зараз проходять заняття . Успішно виступала школа на змаганнях по туризму, по стрільбі з малокаліберної і пневматичної гвинтівок. Інколи школа виставляла по дві команди. Вони обоє займали призові (1,2) місця. Кожен з членів команд виконував нормативи « Юний стрілок». 

Взагалі можна розповісти багато цікавого з життя школи. Про роботу піонерської та комсомольської організацій, про тематичні виставки приурочені різним святам. 

Багато учнів школи продовжили справу своїх вчителів. Це: 1955 р. - Хоменко Д.Т. 1965 р. - Луканова Т.М. 1978 р.~ Золотко Л.В. 
1982 р.- Зозуля Л. Б. 
1983 р. - Марущак А. 
1984 р. - Александрова А. 
1985 р. - Литовченко З.В. 
1986 р. - Радченко Н.О., Українець Л.М. 
1987 р. - Лисенко В.В., Пономарьова Н.О. 1988р.-ШличкоО.В. 
1989 р. - Чуприна С.В., Слюсаренко І., Фадєєва Л., Швайка ЯМ. 1990р.-ШестаковаН.Ї. 
1991 р.- Лемішко Н.А. 
1992 р. - Зозуля О.В., Нежута І. 

На сьогоднішній день робота по впорядкуванню матеріалів з історії школи продовжується. А вчителі та учні, зберігаючи традиції, працюють над тим, щоб зробити вагомий внесок у ефективний розвиток рідного краю і бути справжніми громадянами своєї держави - неньки -України. 

Історія нашої школи

bottom of page